День 9:
Доброго ранку, Львів..ти зустрів мене сьогодні постапокаліптичним настроєм.
не повітря, а концентрований смуток., не небо, а тонни сірого бетону і згарї...сотні зграй крикливого вороння.
потім травмай і ранково-хмурі перехожі.
далі була тепла перина і яскраві сни.
іноді для посмішки, такої ласкавої і ніби трішки збентеженої потрібно так мало.
дзвінок...твоє фото на екрані...твій голос..2 хвилини..червона кнопка і посмішка.